Відбувся Круглий стіл «Родові поселення – один з напрямків розвитку суспільства»


22 жовтня у приміщенні Музею Лесі Українки в Києві відбувся Круглий стіл «Родові поселення – один з напрямків розвитку суспільства».

КИЇВСЬКИЙ ТРАВНЕВИЙ ФОРУМ „ШЛЯХИ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА”

НАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ДУХОВНА ВЕЛИЧ УКРАЇНИ”

За підтримки Всеукраїнської громадської організації «Народний рух захисту Землі»

22 жовтня 2016 року

ПРОГРАМА

16.00 Уривки з фільму «Крок до мрії»
16.15 Вступне слово. Ведуча Наталя Андрієвська. Громадянський інститут лідерства
16.20 Васильєв Михайло Леонідович – голова
Всеукраїнської громадської організації «Народний
рух захисту Землі»
Тема виступу: «Родові садиби та екологічні поселення – крок до гармонії з Природою, передбачений О.П. Блаватською»
16.35 Грабар Іван Григорович – завідувач кафедри процесів, машин і обладнання Житомирського національного агроекологічного університету, доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України, академік Академії наук вищої освіти України, академік Академії технічних наук України, член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки України
Тема виступу: «Родові садиби як модель суспільства майбутнього»
16.50 Плотнікова Марія Федорівна – кандидат економічних  наук, доцент кафедри інноваційного підприємництва та інвестиційної діяльності Житомирського національного агроекологічного університету

Тема виступу: «Громади як один з механізмів
практичної реалізації ідеї братерства, проголошеної О.П. Блаватською»
17.00 Мулик Оксана Миколаївна – керівник обласного осередку теософського товариства в Україні (м. Житомир)
Тема виступу: «Єдність Людини та Природи як основа процесів у Всесвіті»
17.10 Ціпуринда Ольга Олександрівна, Міжнародна школа універсології (м. Київ)
Тема виступу: «Досвід будівництва екопоселення „Уранія”, Київська область»
17.20 Гавриленко Світлана Йосипівна, Комітет з етики та гуманітарної експертизи (м.Київ)
Тема виступу: Міжнародний досвід екологічних духовних поселень – Даманхур, Італія
16.30 «Екопоселення» Фільм-дипломна робота випускника відділу «Кіно-, телемистецтва» Житомирського училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка Шечука Артема як ілюстрація практичного досвіду організації родових поселень в Україні
16.40 Загальна дискусія.
Підведення підсумків.

Родові поселення України. Концепція розвитку

Україна – благодатна, квітуча,та щедра земля, з величною історією та самобутньою культурою, гідною визнання та поваги. Величні та могутні культури існували в свої часи на теренах України, це трипільці, скіфи і чисельні праслов’яни ведичних часів, і могутня Киїська Русь, і славетні козацькі часи та, звісно, сучасні українці, які увібрали в себе по часточці від кожної з попередніх культур.
Українці є найщасливішими та найбагатшими людьми світу, оскільки мають величезний пласт культурного надбання та неоціненний досвід числених предків, якими можна пишатися, у яких можна навчатися та наслідувати. І найголовніше, що мають українці, чим багата наша земля – це любов людей до своєї рідної землі. Це бажання творити красу навколо себе: садити дерева, квіти, облаштовувати парки, збагачувати навколишній світ рукотворною красою ніжно торкаючись до землі своїми руками… І Земля-Матінка завжди щиро віддячувала своїм дітям гарними врожаями – годувала своїх дітей,
турбувалася про них.

Ми маємо все вдосталь для щасливого життя: родючу щедру землю, роботящі руки, велике бажання творити красу, знання та вміння отримані від наших числених прадідів, як самим забезпечити себе всім необхідним для довгого життя на рідній землі.
Кожна культура, кожен народ з’являючись проходить певні етапи розвитку, здаючи екзамени на здатність продовжувати існування в умовах, що постійно змінюються. Наразі перед сучасними українцями постало кілька питань, на які має відповісти кожен з нас аби мати можливість жити на цій землі, народжувати дітей, творити власну долю – це те,якими ми хочемо бачити екологію, культуру й сенс життя.
Екологічні питання постали,коли було визнано технократичний спосіб життя як тупиковий з позиції існування цивілізації. Критеріями життя людей є наявність та доступність чистих води та повітря, зростаюча родючість ґрунту на скільки завгодно довгий період часу. Тому принцип розумної достатності та переробка сміття та отрути «цивілізованого» життя з метою збереження планети для прийдешніх поколінь є механізмом запобігання екологічній катастрофі.
Культура і, в першу чергу, духовність нації є її спадком для дітей. Розуміння та виведення в найвищу цінність і практику життя сутності таких понять як рід, родина, чесність, совість дозволить нації стати лідером та продовжити своє сходження по стежкам еволюції.
Сенс життя завжди турбував людину як розумне свідоме створіння на Землі. Хто визначає долю людини? Чи дійсно ви вільна, самодостатня та щаслива в творчості? Складні питання? Але від того, які відповіді буде знайдемо залежатиме наше подальше життя, наша доля і доля наших дітей.
Екзамену по цим трьом питанням не уникнути нікому, і як ми його пройдемо, буде залежати чи будуть здатні сучасні українці збудувати нову країну, з її власною культурою, з чистим екологічним виробництвом, з турботливим землекористуванням… або залишаться в історії, як незграбні діти своїх батьків, що загубилися в технократичному світі благ і споживання та знищили свою землю, культуру та душу у гонці за матеріальними та фінансовими благами.
Намагаючись змінити своє життя частина українських родин змінюють власну свідомість, мислення, звички, вподобання, місце проживання, увесь образ свого життя – задля створення нового, більш «чистішого» світу для себе та своїх дітей… В першу чергу через здатність взяти відповідальність на себе за наслідки своїх справ, за власне життя та життя своїх близьких, за територію, на якій вони проживають. Вони всі різні за віком, за освітою, професіями… Є і худі, і товсті, є і високі, і низькі, є і старі, і малі, є і бідні, і багаті, але всі вони завзяті у своєму прагненні змінити свій образ життя на новий – образ життя в гармонії з природою. Цих людей об’єднує прагнення знайти відповіді на ці питання як виправити ситуацію, що склалася.
Такі питання ще не поставали перед сучасним людством. Багато діячів політики, різних сфер науки, культури та релігії висловлювали свої теорії, припущення, тривали різні невтішні спроби знайти вихід з ситуації, що склалася, але… Наприкінці минулого століття з’явилася книга письменника Володимира Метре «Анастасія». Автор книги народився та виріс він в Україні, але доля завела його у далекий Сибір, де він написав книгу, у якій в певній формі сформулював думку як саме можна знайти відповіді одночасно на всі три вищезгадані питання та окреслив обриси нової людської цивілізації, що буде жити в гармонії з природою оберігаючи планету та вдосконалюючи навколишній світ. Багато хто скептично сприйняв цю інформацію, але багато людей сприйняли ці думки, як свої власні та об’єднавшись одне з одним створили в Україні новий екологічних рух творців родових помість.
Родове помістя – це місце на землі, де живе рід. Місце, де з роду в рід живе людина, її родина,родичі, передаючи у спадок своїм дітям знання, досвід, духовні та матеріальні багатства. Земельна ділянка для родового помістя повинна бути достатньою за розміром, аби сім’я працюючи на ній могла забезпечити себе найнеобхіднішими продуктами харчування з найменшими витратами – науково підтверджено, що така ділянка має бути не менше 1 га, причому половина її повинна бути засаджена неплодовими деревами – відроджується змішаний ліс – очищується повітря, відновлюється родючість ґрунту. На родовому помісті будується будиночок, вирощується сад, город, ліс для створення мікроклімату відповідно умов пермакультури. На родовому помісті садиться родове дерево, що повинно довго-довго жити (найчастіше садять дуби), що символізують зв’язок між поколіннями, оскільки дуби можуть жити тисячі років зберігаючи собою пам’ять про тих, хто їх посадив.

Хтось вважає своєю Батьківщиною країну, в якій він народився, інший область, третій – населений пункт, а дехто конкретне місце на Землі, де жили його пращури, сіяли та збирали врожай, народжувалися та вмирали. В цьому місці все є рідне, нагадує про Рід: вишита бабусею сорочка, закладений прадідом гай… Від всього цього віє доброю пам’яттю та енергією Любові. В кожної людини має бути Батьківщина. Але не абстрактна, як межі держави, які можуть змінюватися. Людині потрібне справжнє коріння, яке пов’язує його із Землею, допомагає відчути зв’язок з усім сущим у Всесвіті: Землею, іншими планетами, природою, пращурами, всіма людьми, Богом…
Людина без Природи, без роду, без зв’язку з Землею й іншими планетами, з Богом не може жити. Коли такий зв’язок розривається, людина вмирає. Тільки за наявності таких зв’язків Людина росте та розвивається, тоді вона є цілісною, у щасті (є частиною цілого). Тоді вона отримує живлення від усього й зцілюється. Рід є найголовнішим в розумінні сутності та ролі Родового помістя. Зростаючи, стаючи самостійними, ми вже не потребуємо батьківської опіки, та приходить час розуміння того, що все одно не вистачає батьківської енергії, яку відчували у дитинстві, адже її ніщо не замінить. Й батьки не можуть замінити бабусю й дідуся для своїх дітей. В разі розірвання зв’язку з батьками руйнуються зв’язки з прабатьками, з усім своїм родом й Творцем. Зберігаючи зв’язок поколінь ми отримуємо їх Любов, маємо підтримку та спадок наших пращурів та Бога.
Більшість з нас зростали в містах, де природа перестала бути середовищем проживання, а залишилася лише місцем для відпочинку. Бетон та асфальт не випромінюють корисної для людини енергії, тоді як кожне дерево, кожна квітка – випромінюють цілющу енергію буття. Томі в місті людина частіше хворіє, енергії життя в ній менше

Родове помістя – це конкретне місце на планеті, де людина народилася, живе й пов’язана з усім сущим. Це місце, де в Любові відбулося зачаття, де дитину народили та виховали. Це місце, де сформовано простір поколіннями предків – висаджено родове дерево, сад, ліс, збудовано дім, де в кожній живій істоті або предметі розчинена енергія Любові. Це місце дарує цілющі плоди для живлення тіла та душі, що прискорюють думку. Родове помістя оберігає від негативних енергій, примножує позитивні та оберігає Любов. Це місце, де народжуються діти, які будуть пам’ятати про те, як жили їхні пращури, бо в усьому навколо будуть бачити нетлінні образи та добру пам’ять, адже деякі дерева живуть сотні років. Таким чином зберігається зв’язок з предками, Природою, Землею, Творцем. Враховуючи те, що все живе – це матеріалізовані думки Бога, то спілкуючись з Його живими творіннями, розуміючи їх, ми спілкуємося з думками Творця, поступово розуміючи Його задум, наближаючись до Нього.
На матеріальному плані буття Родове помістя – це ділянка землі розміром 1 га, на якій людина власними руками висаджує ліс, сад, живу огорожу, копає ставок, криницю, зводить будинок, альтанку, лазню, облаштовують місця відпочинку, пасіку, саджають город. В Родовому помісті створюється простір Любові, де гармонійно поєднуються інтереси Людини, розкриваються її творчі таланти, здоровішим стає тіло, народжуються діти, формуються добробут та добросусідські відносини з мешканцями Родового поселення, відтворюється інфраструктура для виробництва, освіти, виховання, відпочинку та зустрічей.
Земельна ділянка розміром 1 га дозволяє створити самовідновлювану та самодостатню екосистему, що в повній мірі спроможна забезпечити родину, що на ній проживає всім необхідним.
Проектом Закону України «Про Родові садиби та Родові поселення» земля, що надається для облаштування Родового помістя, має надаватися кожному бажаючому того повнолітньому громадянину України безкоштовно в довічне використання без права продажу з правом передачі тільки у спадок. Земля, вирощені на ній продукти не оподатковуються. До поселенців державою висувається вимога засадити не менше 0,3-0,5 га неплодовими деревами та дотримуватись екологічного законодавства.
В Родовому поселенні як просторі, що об’єднує Роди, створюються передумови для будівництва доріг, шкіл, магазинів, облаштування спільних територій для занять спортом, відпочинку, формування засад діяльності територіальних громад та місцевого самоврядування, проведення свят, збереження національних обрядів і традицій, культурного спілкування, закладення нових традицій. В Родовому поселенні діяльність є більш свідомою в силу того, що його мешканці є однодумцями, тому задуми реалізуються за щасливого образу життя родин та, як наслідок, створення нової цивілізації. Майбутнє за країною, де кожна сім’я свідомо живе та створює свій простір Любові, перетворюючи свою ділянку землі у квітучий сад й розміщуючи свій Рід у здоровий та щасливий простір.

Оставьте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *